Історія фабрики:
Історія підприємства бере свій початок ще зі старого тартака – лісопилки колишнього її власника пана Есмонта. Коли в березні 1944 року місто Радивилів (тоді Червоноармійськ) був визволений від гітлерівських нацистів, від тартака лишилась лише побита пилорама.
У 1946 році на цій території було створено артіль, яка налагодила лісопильне, а в 1951 році – ще й смолокурне виробництво.
На базі артілі в 1960 році було створено Червоноармійську меблеву фабрику, яка нарощувала виробництво меблів – жилих кімнат, кухонь, столів, шаф, а також меблів для дитячих закладів, наборів дитячих іграшок тощо. У 70-80-х роках минулого століття 70 % продукції фабрики випускалася зі Знаком якості.
Радивилівські меблі поставлялися в ряд областей України, Молдавії, Казахстану та інших республік. У 1982 році на фабриці працювало 532 працівника.
У 1990 році було здано в експлуатацію 5-поверховий 52-квартирний будинок, а раніше – 3-поверховий побутовий корпус з душовими та їдальнею, автогаражі для вантажних автомашин.
Під час кризи кінця 80-х – початку 90-х років обсяги виробництва впали, але підприємство уникло остаточного розвалу.
У травні 1995 року на базі фабрики створено Відкрите акціонерне товариство (ВАТ) „Радивилівська меблева фабрика”. Головою Правління ВАТ обраний Микола Петрович Федун, головою Спостережної ради – Володимир Васильович Дзьобак. Вони зуміли зберегти кращі кадри професіоналів, відродити виробництво, впровадити новітні технології, кардинально підвищити якість продукції. Нині на підприємстві працюють 92 працівники.
2011 року Відкрите акціонерне товариство "РМФ" переіменовано на Командитне товариство "Радивилівська меблева фабрика".
Фабрика спеціалізується на випуску меблів переважно із натуральної деревини. Продукція з маркою „Радо” користується попитом як в Україні, так і в інших країнах
Чи справді компанія «Jacob & Josef Kohn»
є основоположником фабрики «Радо»?
Неймовірно цікаві факти з історії фабрики «Радо» вдалося віднайти в архівних матеріалах ХІХ-ХХ ст. Виявляється, що в кінці ХІХ ст. славнозвісна фірма «Jacob & Josef Kohn», яка мала фабрики з виготовлення віденських меблів у багатьох країнах світу, відкрила власну фабрику і у м. Радивилові (тоді Радзивилов Волынской губернии). То чи дійсно можна стверджувати, що Якій та Йозеф Кон стали засновниками нашої фабрики меблів?
У світі дизайну надзвичайно відомим і популярним є стиль «віденських меблів», що означає «виготовлені з гнутої деревини». Це особливий тип меблів, що привертав до себе увагу сотні років і завжди був об’єктом з вирішення спірних авторських прав.
Найвідомішою у світі є австрійська компанія-виробник віденських меблів Jacob & Josef Kohn (Яків и Йозеф Кон). Довідка: Яків Кон (1791-1868рр.), його син Йозеф Кон (1814-1884рр.). Першу фабрику з виробництва дерев’яних будівельних деталей засновано Яковом Коном у 1849 р. у Моравії. Найбільшим конкурентом на той час виступає організація «Brothers Thonet» (Брати Тонет), а слово «тонетівський» стало вже прозивним. Але Тонет не був першовідкривачем у цій області. Коли він приїхав підкорювати Відень з патентом на виробництво гнуто-клеєних меблів, виявилося, що гнуті меблі схожого дизайну давно і успішно виробляють конкуруючі фірми. Мова йде про Якова та Йозефа Кон. Вони ж у 1856 році почали успішну кампанію зі скасування патенту Міхаеля Тонета на виробництво меблів з гнутої деревини. Та, перш ніж у 1869 Тонет добровільно відмовився від патентних прав, у 1867 у Всетіні створили підприємство з виготовлення гнутої деревини, котре вступило в експлуатацію в 1868. Другий завод був заснований у Їчін у 1869, інші у Кракові, у Польщі, в Тешен (зараз Česky Těšín) в 1871, ще один в Ново-Радомську (зараз Radomsko, Польща).
І ось у 1878 р. фірму названо «Jacob & Josef Kohn». Вона далі набирає обертів. 1884 р. – відкрито ще один завод у Східній Європі, 1890 р. – завод з вироблення рам в Голешау. 1895р. – зареєстрована фабрика віденських меблів у Радзівіловє Волинської губернії (робочих місць – 30). І вже до 1900 року на підприємствах працювало 6300 працівників, які виробляли 5500 меблів на добу.
На 1893 рік загалом у світі існувала 51 фірма з виготовлення гнутої деревини. Тому Кон протистояв зростаючій конкуренції шляхом застосування технічних інновацій: створенням нових деталей для меблів та процесів їх збирання, а також шляхом свідомого розширення асортименту продукції: гнуте дерево почали використовувати, прикрашаючи як внутрішні інтер'єри, так і кафе, а після створення заводу з виготовлення рам Кон був спроможний запропонувати навіть "повністю облаштовані кімнати".
А марка «Brothers Thonet» (Брати Тонет) залишилась відомою як «меблі для кафе та театрів» (проста конструкція з двох рам і 10 шурупів), бо саме для кафе Міхаель Тонет і проектував свої меблі. А з приводу оригінальних екземплярів було сказано наступне: «Стільці Тонета завоювали світ, а потім замовкли. Вони не пішли далі за ресторани і концертні зали».
Саме Кони поставили гнуті меблі новому тоді стилю модерну і почали співпрацювати з архітекторами. На Всесвітній виставці 1878 р. в Парижі фірма Jacob & Josef Kohn отримує золоту медаль.
Згадки про Радзівіловську вулицю, на якій діяла фабрика гнутих меблів з букового дерева Якова і Йозефа Кон, сягають другої половини ХІХст. Продукція саме цієї фабрики здобула визнання в Європі і у 1911 р. отримала золоту медаль на міжнародній промисловій виставці в Італії (Рим). Відомий український письменник, автор повісті «Тіні забутих предків» Михайло Коцюбинський ще в 1890 році купив на перший літературний гонорар виготовлене в Радивилові крісло, адже чув про добру славу тутешніх гнутих меблів. Про це вам і сьогодні розкажуть у Вінницькому літературно-меморіальному музеї М.Коцюбинського і покажуть крісло, куплене ним у Радивилові.
А ми, у свою чергу, продовжимо дослідження, бо це наша з вами історія…
Сертифікати:
